Інтернаціональна група генетиків представила чорновий варіант розшифрування генетичного коду орангутана на ім’я С'юзі, що утримується в неволі. С'юзі належить до менш розповсюдженого виду суматранських орангутанів Pongo abelii. Використовуючи геном як довідковий матеріал, автори одержали менш детальні розшифровки ще по п'яти диким P. abelii і п'яти представникам іншого, більш численного виду борнейських орангутанів P. pygmaeus.

Обидва види були фізично розділені протягом як мінімум 21 000 років (відлік ведеться з моменту зникнення сухопутної перемички між островами Суматра та Борнео). При цьому передбачалося, що P. abelii і P. pygmaeus стали самостійними видами набагато раніше - більше мільйона років тому. Тепер ця оцінка переглянута: по даним вчених, шляхи двох видів розійшлися лише 400 тисяч років тому.

Новий геном також зрівняли із уже відомими варіантами генетичної послідовності людини та шимпанзе. Як з'ясувалося, геноми Pongo і Homo sapiens збігаються на 97%, але на деяких ділянках вони підходять ближче один до одного, ніж геноми людини і шимпанзе, які схожі на 99%. Структура геному орангутана (у радянських джерелах поширена назва "орангутанГ", хоча в зоології використовується лише назва "орангутан", в перекладі з малайської "Orang Hutan" - лісова людина) еволюціонувала набагато повільніше, ніж в інших гомінідів: наші віддалені родичі обмежились меншою кількістю дуплікацій, делецій і перебудов генетичного матеріалу. У них явно знижена роль Alu-повторів, коротких мобільних елементів, які відповідають більш ніж за 10% геному людини.

На здивування дослідників, суматранські орангутани, чисельність популяції яких оцінюється всього в 7 000 особин, продемонстрували значну генетичну розмаїтість і по цьому параметру обігнали своїх родичів. На Борнео зараз проживає близько 50 тисяч орангутанів.

За матеріалами: compulenta.ru