Міжнародна група дослідників виявила, що зрушення водних мас в усьому світі в комбінації з так званим післяльодовиковим відскоком зміщає поверхню Землі щодо центру мас на 0,88 мм у рік у напрямку Північного полюса.

Післяльодовиковим відскоком називається реакція твердої кори Землі на відступ льодовиків та значну втрату їх маси, що виникла в результаті. Комп'ютерне моделювання передбачало, що у зв'язку із цим кора повинна рухатися на північ відносно центру мас планети.

Для того щоб отримати точну інформацію на цей рахунок, американські та голландські вчені об'єднали гравіметричні дані американо-німецьких супутників GRACE (Gravity Recovery and Climate Experiment, «експеримент по вивченню клімату та гравітаційних збурювань») з результатами вимірювань руху поверхні Землі за допомогою GPS, а також моделлю, розробленою Лабораторією реактивного руху НАСА, яка дозволяє оцінювати масу океану над будь-якою точкою на дні.

Керівник наукової групи Сяопін Ву з Лабораторії реактивного руху вважає, що зрушення земної поверхні відбувається в основному за рахунок танення Лаврентійського льодовикового щита, який під час останнього льодовикового періоду покривав практично всю Канаду та частину північних територій Сполучених Штатів.

Лаврентійський льодовиковий щит у період найширшого розповсюдження (ілюстрація Northern Arizona University)

Нова оцінка значно перевершує попередні показники (0,48 мм у рік), але боятися немає чого: зсув, що не перевищує міліметра в рік, не здатний ніяк вплинути на життя на Землі. Його відчують тільки супутники, відіб'ється він і на роботі земних центрів керування польотами.

Результати дослідження опубліковані в журналі Nature Geoscience.

За матеріалами: compulenta.ru