Магнітні накопичувачі інформації у свій час стали значним технологічним проривом, і дотепер використовуються для зберігання величезної кількості інформації. Але потоки та обсяги інформації ростуть гігантськими темпами, і потреба в усе більших об'ємах сховищ у майбутньому планується задовольняти створюючи запам'ятовувальні пристрої на основі все більш дрібних компонентів. І в цьому плані створення нанокомпонентів для запам'ятовувальних пристроїв може виявитися саме тим, що потрібно.

Але робота на нанорівні ставить перед інженерами безліч складних задач. Наприклад, як скласти нанопристрій, якщо розміри його складових не дозволяють створити необхідні для складання інструменти? Одне з можливих рішень - «навчання» складових самостійному збиранню. Саме до цього способу і вдалися дослідники в процесі розробки нових пристроїв.

Запозичивши ідею в природи (подібний підхід можна спостерігати в рості листя рослин), вчені створили технологію, при використанні якої їм вдалося нанести магнітні молекули на нанотрубку саме в тих місцях, де це було необхідно.

Однією з особливостей винаходу є те, що в ньому не використовуються тверді матеріали, сплави і т.п. - тільки вуглецеві нанотрубки та молекули із включенням тербію (магнітний метал, рідкоземельний елемент). Тербій дуже чутливий до зовнішніх магнітних полів, і інформація про орієнтацію його атомів щодо цих полів ефективно передається по нанотрубці. Продемонстрована дослідниками можливість обертатися за допомогою електричних сигналів з окремими магнітними молекулами відкриває нові горизонти в спінтроніці.

На жаль, є в новинки і свої обмеження - зараз це все працює лише при вкрай низьких температурах (усього 1 градус за Кельвіном або -272 за Цельсієм). У планах вчених - знайти спосіб підняти робочу температуру компонента.

Докладний опис нанопристрою наведено в липневому номері журналу «Nature Materials».

За матеріалами: iscience.ru