Робота сучасних сенсорних екранів залежить від тонких електродів з оксиду іридію та олова (ITO), розташованих під поверхнею скла. Цей матеріал практично ідеальний для своєї функції - він відмінно проводить низькі струми і вільно пропускає весь колірний спектр екрану. Але є одна проблема: запасів іридію не так вже і багато. Виробники ґаджетів побоюються, що в перспективі вони стануть повністю залежними від цін постачальників цього матеріалу.

У минулу п'ятницю, 21 січня о 17:00 за київським часом, інженери з Центру контролю польотами ім. Дж. Маршала (Marshall Space Flight Center) у США підтвердили, що наносупутник NanoSail-D успішно розгорнув свій полімерний сонячний парус розміром майже 10 квадратних метрів на низькій навколоземній орбіті і працює, як і було заплановано. Фактичне розгортання відбулось 20 січня о 17:00 і було підтверджено маяком, який отримав пакетні дані з нананосупутника NanoSail-D, а також із численних наземних станцій супутникового стеження. Окрім того, орбітальні характеристики, отримані з супутника показали відповідну зміну, що узгоджується із прогнозованою зміною після розгортання сонячного парусу.

Якщо ви побачите пишні зелені оазиси в оточенні мальовничих дзеркальних стовпів у самому серці Сахари - не списуйте все це на плід своєї уяви. Це не міраж, а сучасне чудо науки, що перетворить найбільш непривітну місцевість в еко-центр.

Дослідники з інституту в Хемніці, Німеччина, провели серію експериментів з алюмінієвим порошком, що спінюється при нагріванні. Піноалюміній дозволить знизити вагу кораблів та автомобілів на 30 відсотків. Для середнього розміру вантажного судна місткістю в 7000 кубічних метрів, це дозволить знизити вагу більш ніж на тисячу тонн.

Робота групи професора Чжуна Ліньвана з Технологічного університету Джорджії по створенню генераторів електроенергії на основі нанострижнів оксиду цинку привела до чергового успіху: нові генератори зуміли забезпечити живленням датчики кислотності розчину та ультрафіолетового опромінення.

Професор із Virginia Commonwealth University (США) розробив пристрій, що може створювати штучні веселки. Машина Майкла Джонса Маккена використовує натуральні матеріали для створення веселки, яку люди могли бачити в ході різних випробувань, що винахідник проводив протягом кількох років.

Інженери з Хельсинського інституту інформаційних технологій Університету Аалто (Фінляндія) виготовили прототип окулярів, які розуміють, на що спрямований ваш погляд, звіряються з базою даних і видають інформацію про об'єкт (у тому числі про людей) на внутрішній стороні лінз.