Використовуючи систему підігріву, фізики вперше досягли успіху у запобіганні виникненню нестабільностей, розробивши інноваційну технологію, що є важливим кроком на шляху до створення Міжнародного термоядерного експериментального реактора (ITER). Вченим вдалося досягти важливої мети: вони зупинили ріст нестабільностей всередині термоядерного реактора.

Термоядерний синтез є спробою відтворити реакції, які відбуваються на Сонці, в умовах реактора на Землі. Коли газ нагрівається до температури у кілька мільйонів градусів, він стає плазмою. Іноді у плазмі виникають нестабільності, що збурюють плазму навіть незважаючи на присутність магнітного поля, за допомогою якого вона втримується. Якщо плазма торкнеться стінок реактора, то це призведе до її різкого охолодження і виникнення великого електромагнітного збурювання у реакторі.

Метою вчених є зменшення нестабільностей у глибинах плазми до такого рівня, щоб вони не збільшувалися надміру, але при цьому термоядерні реакції не згасали повністю. Звідси виникає необхідність у встановленні такого балансу, при якому плазма міцно втримується магнітним полем. Застосовуючи налаштовувану антенну, що випускає електромагнітне випромінювання, фізики з Інституту досліджень фізики плазми навчилися придушувати нестабільності у міру їхнього виникнення, при цьому впливаючи винятково на локальний регіон їхнього виникнення, не торкаючись іншої частини установки.

Фізики вперше провели моделювання, покликане перевірити ступінь, до якого певні частоти випромінювання, впливаючи на локальні області плазми, здатні придушити ріст нестабільностей. Після цього були проведені випробування, для підтвердження зроблених обчислень. Краса їхнього підходу полягає у тому, що вони змогли задіяти ті ж антени, які є частиною системи нагрівання плазми і вже присутні у найбільшому діючому експериментальному термоядерному реакторі у світі, під назвою JET. Дивно, але моделювання і тести показали, що нагрівання та придушення нестабільностей може бути поєднане в одному пристрої, який буде трохи зміщувати напрямок випромінювання.

Наступним кроком стане додавання системи датчиків, які дозволять нейтралізувати нестабільності у реальному часі протягом більш довгих періодів часу. Після цього, дані поліпшення можуть бути застосовані у термоядерному реакторі ITER, що розробляється на півдні Франції.

Джерело: InfoNova.org.ua

За матеріалами: globalscience.ru