Люди вже побували на Місяці, висаджували апарати на Марс та досліджували далекі галактики. Але як на рахунок нашої власної планети? Хто, наприклад, може сказати, що бачив на власні очі магму, яка відповідно до теоретичних моделей геологів, повинна розташовуватися під корою Землі. Ніхто. Фактично, людство живе на планеті вже близько 100 000 років, але за цей час воно так і не змогло заглянути у глибини планети. 

Виправити це, ймовірно, вдастся за допомогою нового проекту, вартістю в 1 млрд доларів. У рамках проекту передбачається пробурити свердловину глибиною близько 6 км. На цій глибині вже кінчається земна кора і починається магма, шар якої простирається більш ніж на 3000 км вниз - аж до ядра нашої планети, що здавлене гігантським тиском і знаходиться в умовах величезної температури. В кінцевому підсумку, вчені сподіваються підняти на поверхню зразки справжньої магми, яка, по суті, є найбільш поширеним компонентом земної структури. 

Вивчаючи магму, вчені зможуть сказати багато нового про еволюцію нашої планети та зрозуміти, які процеси відбуваються під континентами. Геологи, що працюють у рамках даного проекту, вже говорять, що справжні зразки земної мантії можна зрівняти за науковою важливостю зі зразками місячного ґрунту, які були доставлені на Землю півстоліття тому. 

Для того, щоб дістатися мантії необхідні колективні зусилля кількох країн. Деймон Тігл, технічний фахівець із британського Університету Саутгемптона, говорить, що у процесі буріння їм доведеться пройти не лише м'який ґрунт, але і надміцні кам'яні породи, спресовані на глибині кількох кілометрів. Вже зараз у дослідників є теоретична детальна модель створення свердловини глибиною до 10 км. 

Зараз геологи встановили три передбачуваних місця буріння - всі у Тихому океані і все в районі розламів, де, як вважається, товщина кори мінімальна. Ширина 6-кілометрової свердловини складе всього 30 см, що робить її досить складною конструкцією, яку просто може здавити тиском. "Це як втримати волосину на кінчику ножа", - говорить Тігл. 

Щоб дістатись до мантії, дослідники планують використати спеціальну японську бурову платформу Чікую, створену у 2002 році. На борт корабля-бура планується завантажити до 10 км бурових труб. Раніше за допомогою Чикуї вже створювали свердловини глибиною близько 2,2 км. Японські фахівці з буріння говорять, що у випадку глибинного буріння бурові різці доведеться змінювати через кожні 50-60 годин роботи. Тобто для того, щоб пробурити 6 км, може знадобитись кілька років.

Перші спроби глибинного буріння були початі ще у 1960-х роках, коли у Тихому океані робили спроби, які проводилися ще за президента США Кенеді. У 1980-х роках був реалізований радянський проект на Кольському півострові, де була пробурена найглибша свердловина - 12 км. У 2011 році нафтова компанія Exxon Mobil на російському Далекому Сході зробила ще одну 12-кілометрову свердловину. Однак обидві свердловини не були вертикальними і вони проводилися крізь м'які шари. 

Вважається, що структура мантії різна, а деякі земні породи, зокрема багаті магнієм, є прямим наслідком впливу мантії та земної кори під великим тиском і температурою. Крім того, судячи з рухів нашої планети, вчені говорять, що мантія знаходиться у постійному русі і земна кора ніби плаває на океані мантії. 

На сьогодні у вчених вже є зразки мантії, які опинились на поверхні у результаті вулканічних викидів, однак при русі по вулканічному коридору ці зразки мантії неминуче зіштовхуються  з породами із земної кори, тоді як вчені хотіли б отримати "чистий" зразок мантії.

За словами геологів, дослідження магматичних процесів можуть пролити світло і на такі явища, як землетруси та виверження вулканів.

За словами геолога Бенуа Ільдефонса з французького Університету Монпельє, хімічна структура мантії значно відрізняється залежно від конкретного регіону планети і дослідження цих розбіжностей може пролити світло на деякі динамічні процеси Землі. 

У простих людей може виникнути резонне питання: навіщо для буріння надглибокої свердловини потрібно виходити в океан, чи не простіше пробурити свердловину на суші. Не простіше, говорять вчені. Справа у тому, що в районі континентів товщина кори доходить до 60 кілометрів, тоді як над океаном вона на порядок менше.  Крім того, вважається, що над океаном кора більш молода і не настільки міцна, тому й бурити її простіше. Відповідно до розрахунків дослідників, на стику кори та мантії температура повинна складати близько 250-300 градусів Цельсія.

Джерело: InfoNova.org.ua

За матеріалами: cybersecurity.ru