Все земне золото, яким зараз володіє й буде володіти в перспективі людство, зобов'язане своєю появою на планеті космічній катастрофі - зіткненню нашої планети з іншим космічним тілом розміром приблизно з Плутон. Про це пише група американських вчених у статті, опублікованій в журналі Science.

Автори дослідження, Вільям Ботке з Інституту дослідження Місяця НАСА і його колеги, відзначають, що в процесі формування планет земної групи важкі елементи, близькі по геохімічних властивостях до заліза (сидерофільні) - платина, паладій, кобальт, нікель, молібден, золото, іридій, осмій і деякі інші - повинні мігрувати до центру планети.

"Наші уявлення про процес формуванні Землі та інших планет із залізним ядром і кремнієвою мантією говорять, що елементи, спорідненні із залізом, стягуються до ядра планети в міру їхнього формування. Таким чином, наша Земля не повинна мати золота або руд інших сидерофільних елементів у корі, де ми могли б добувати їх", - говорить один з авторів роботи Ричард Уокер із університету Меріленду.

Однак той факт, що видобуток металів на Землі процвітає тисячі років, свідчить про те, що вже після формування мантії і ядра якісь процеси призвели до збагачення кори планети важкими елементами. Можливо, що метали потрапили на Землю в результаті "важкого метеоритного бомбардування" на пізніх стадіях формування Сонячної системи. Однак дотепер вченим було неясно, чи був це одиничний удар космічного об'єкта, або ж тривалий "дощ".

Ботке, Уокер і їхні колеги за допомогою комп'ютерного моделювання розрахували параметри космічного об'єкта, що забезпечив людство золотом і іншими металами. Дослідники виробили ряд критеріїв, згідно яким цей "благодійник" повинен бути досить великим, щоб пробити кору планети (але не настільки, щоб зруйнувати її ядро), а також містити достатню кількість сидерофільних речовин.

Результати розрахунків показали, що найкраще підходить під ці умови космічне тіло діаметром від 2,5 до 3 тисяч кілометрів, що приблизно відповідає розмірові Плутона. У той же час, розмір "ударника", що колись забезпечив металами Місяць, повинен складати приблизно 250-300 кілометрів.

"Ці тіла досить великі, щоб забезпечити спостережувану концентрацію високосидерофільних елементів, але не настільки, щоб їхнє зруйноване ядро злилося з ядром планети", - говорить Ботке.

За матеріалами: segodnya.ua