Повідомлення про зупинку Гольфстріму зайвий раз демонструють, що наука має таку властивість, як невизначеність. Іноді ця властивість веде до великих відкриттів, а іноді воно є причиною виникнення інформації про якесь міфічне явище, що має під собою нібито наукову основу.

В середині минулого літа італійський фізик-теоретик Джанлуїджі Цангарі, що працює головним аналітиком по складним і хаотичним системам у Національній лабораторії Фраскаті при Національному інституті ядерної фізики, оприлюднив в інтернеті свою двосторінкову статтю. У цій публікації він, ґрунтуючись на даних супутникового спостереження, заявив, що морська течія Гольфстрім, що забезпечує, зокрема, теплий морський клімат Європи та Британських островів, може зупинитися. Варто обмовитися, що Гольфстрім – це тільки та течія, що рухається з півдня на північ уздовж північноамериканського материка, далі вона ділиться на гілки. Одна гілка повертає назад у тропіки, а інша змінює кривизну і йде в Північну Атлантику, за рахунок чого одержала назву Північноатлантичної течії. Саме ця тепла течія істотно змінює клімат Західної та Північної Європи: за рахунок неї на Скандинавському півострові середні температури відрізняються від широтних норм на 10–15 градусів, а в порту Мурманська, що знаходиться за Полярним колом, навігація можлива цілий рік. При цьому доступ до Архангельська, розташованому південніше (на Білому морі), у зимовий час закритий льодами, тому що теплі води туди не доходять.

Спочатку публікація Цангарі не отримала широкого розповсюдження й у наукових колах залишилася практично непоміченою. Але через кілька місяців повідомлення про загрозу зупинки Гольфстріму заполонили світовий інтернет, причому із часом подібні повідомлення здобували все більш безапеляційний тон.

У лютому нинішнього року це призвело до шквалу новин і постів у блоґах із фразами в стилі: «Життя на Землі тільки що змінилося... Гольфстрім помер... За останніми супутниковим даним, Гольфстрім більше не існує».

Відповідні новини для більшої переконливості доповнювалися розповідями про деякі досліди фізиків, які провели невигадливе моделювання впливу розливу нафти на теплі течії. У звичайну ванну з холодною водою були додані спеціально підфарбовані теплі струмені, тобто межу теплих і холодних шарів можна було спостерігати візуально. При додаванні мастила границі шарів порушуються, і поточні напрямки руху знищуються, що нібито й відбулося в Мексиканській затоці та в Атлантичному океані через розлив нафти після вибуху платформи Deepwater Horizon компанії ВР.

Підкріплювалися новини словами Цангарі, які невідомо коли й кому були сказані, та й невідомо, чи були сказані взагалі.

Так, восени вчений нібито заявив, що Північноатлантична течія вже не існує, а Гольфстрім розбивається на окремі невеликі потоки вже в 250 км від берегів Північної Кароліни, результатом чого стало аномально спекотне літо в Росії, посухи та повені в Центральній Європі, високі температури в багатьох країнах Азії і масові повені в Китаї, Пакистані та інших країнах Азії, а також сувора зима в Західній Європі й особливо на Британських островах. Цангарі нібито спрогнозував екологічний колапс, глобальний голод, смерть і масову міграцію населення із зон, непридатних для перебування людини, і новий льодовиковий період, що у будь-який момент може початися із заледеніння в Північній Америці, Європі та Азії і вб'є 2/3 людської раси. Те, що дані на сервері американського супутника, доступні для спостереження зараз, не підтверджують його гіпотези, вчений пояснює просто: нинішні карти сфальсифіковані після аварії BP. «Вони знищили кардіостимулятор світового клімату на планеті», – нібито заявив італійський вчений. В результаті цих повідомлень багато людей тепер вважають, що Гольфстрім зник, що всі погодні аномалії останніх місяців пов'язані саме із цим і що дійсно «життя на Землі змінилася», просто це «ретельно приховується».

Але сховати інформацію про зупинку Гольфстріму - це майже теж саме, що сховати новину про те, що, наприклад, Великобританія пішла цілком під воду. Спостереження океанічних течій проводяться не одними тільки американськими супутниками – їхніми дослідженнями займається занадто велика кількість вчених, щоб їх можна було втягнути в єдину «міжнародну змову». До того ж багато хто не бачать різниці між Гольфстрімом і Північноатлантичною течією, хоча вони мають різні передумови для зупинки. «Гольфстрім не зупиниться доти, поки не зупиниться пасатна циркуляція в атмосфері, а вона існує не перериваючись, і навіть мови не може бути, щоб вона змінилася. Це в якомусь ступені фундаментальна константа, якщо можна так виразитися, найстійкіша система циркуляції на земній кулі, що існує завжди, - пояснює Олександр Кислов, завідувач кафедрою метеорології та кліматології географічного факультету МДУ. - Говорити про те, що Гольфстрім може зупинитися, - це просто нереально, оскільки цієї події не було ніколи за останні кілька десятків мільйонів років - з тих пір, як закрився Панамський перешийок. А от з Північноатлантичною течією можуть бути проблеми. Вона існувала завжди, але її інтенсивність протягом палеоісторії кілька разів зазнавала сильних ослаблень, відомих як коливання Дансгора - Ешгера, і таких подій за останні 60 тисяч років було близько сімнадцяти».

На питання, чи може розлив нафти вплинути на Гольфстрім, вчений відповів негативно.

«Тут працює дуже простий механізм - накачування води в дуже замкнутий басейн. Далі воді просто дітися нікуди, вона повинна витікати - ось вона й витікає. Тут ні про що навіть розмовляти. От із Північноатлантичною течією ці події могли відбуватися - і вони відбувалися через зміну солоності води. Щоб зупинити цей процес, потрібно, щоб відбулося сильне опріснення вод у Північній Атлантиці. Зараз такий процес відбувається, опріснення існує як реальний процес, тому є деяке побоювання, чи не піде океанська система по такому шляху. Але поки ніяких розрахункових і теоретичних уявлень не існує, що така подія може трапитися. Тобто по трохи вона може послаблятися протягом 100 років, але такого колапсу, як я говорив вище, мабуть, не буде».

Відмітимо, що, говорячи про можливу зупинку Північноатлантичної течії, Кислов вжив фразу «мабуть, не буде». Також відмітимо, що й Цангарі у своїй публікації про зупинку Гольфстріму написав, що вона «може відбутися» внаслідок розливу нафти.

Слова «мабуть» і «може» означають невизначеність у дії, і така невизначеність є невід'ємною властивістю науки.

Але іноді ця невизначеність, яку вчені чітко озвучують, може зникнути. Це може відбуватися випадково, як результат нерозуміння суті питання або перекручувань у процесі передачі інформації. Це може відбуватися і навмисно, наприклад для підтримки тиражів жовтих видань або фінансування сумнівних досліджень. Суспільству важко усвідомити, як наукове розуміння точності та вірогідності знання сполучається з усіма цими «можливо» і «мабуть». З потреби в абсолютному знанні народжується його жалюгідна тінь – навколонаукова плітка, жанр барвистий і кумедний, але не такий вже й нешкідливий: занадто часто наукові омани використовуються цілком завбачливо.

За матеріалами: gazeta.ru