Оскільки у наш час кількість даних збільшується швидше, ніж коли-небудь, вчені та інженери розглядають можливість використання генетичного коду в якості форми зберігання цифрової інформації наступного покоління.

Група генетиків із Гарварду та Університету Джона Хопкінса (США) розробила нову методику кодування ДНК, що робить можливим зберігання більшої кількості інформації, ніж було доступно раніше. Ця розробка може стати важливим кроком на шляху до використання величезного потенціалу ДНК у питанні зберігання цифрової інформації.

Якими б хорошими не були сучасні носії інформації, їм важко суперничати з універсальними будівельними блоками життя. У статті, опублікованій у свіжому випуску журналу Science, керівник нового дослідження Шрірам Косурі та його колеги описали новий спосіб застосування ДНК для кодування цифрової інформації у безпрецедентних обсягах. При цьому були названі дві основних переваги ДНК-зберігання: щільність і стабільність.

Теоретично, в один грам одноланцюгової ДНК можна закодувати до 455 екзабайт інформації, а це майже півмільярда терабайт. Крім того, завдяки характерній для ДНК формі, зберігання даних не обмежується двома вимірами - воно може здійснюватися у тривимірному просторі, що дає більше вільного місця. ДНК також неймовірно міцна, і можливість зчитування може зберегтися навіть при несприятливих умовах, що впливають на ДНК протягом тисяч років. Свідченням тому служать багаторазові випадки одержання дослідниками генетичної інформації про мамонтів чи секвенування геному мумії, якій більше 5000 років. Уявити ж відновлення файлів із компакт-дисків такого віку неможливо - це навряд чи вийде, навіть якщо дискові всього 20 років.

Проте, у ДНК є і свої недоліки. Як говорить Шрірам Косурі, вона неперезаписувана, не володіє довільним доступ і характеризується високої латентністю. Тому, на думку вчених, по-справжньому ДНК підходить лише для архівного зберігання інформації.

Щоб продемонструвати величезний потенціал ДНК у цій області, Косурі та його група використали скромні 55000 159-нуклеотидних фрагментів одноланцюгового генетичного коду. З їхньою допомогою дослідники закодували 5,27-мегабітну книгу, що містить 53426 слів, 11 jpg-зображень і одну програму JavaScript. Потім вони застосували нові методики секвенування ДНК, щоб зчитати дані.

Можливо, такий обсяг інформації і не здасться чимось неймовірним, однак нове дослідження досить вражає. По-перше, воно побило попередній рекорд у 7920 біт. По-друге, інноваційна методика, яку застосували Косурі та його колеги, дозволила їм вирішити питання вартості та точності - дві давніх технічних перешкоди в області ДНК-зберігання. Нарешті, ця робота продемонструвала, що ДНК може забезпечити винятково високу щільність зберігання даних.

Джерело: InfoNova.org.ua

За матеріалами: radiomaster.ru