Отримано кристали, які можуть відкрити нову еру в індустрії комп'ютерної пам'яті. Вони недорогі, прості у виробництві і, головне, проявляють потрібні властивості при кімнатній температурі.

Вже більше ста років відомо, що зірки групуються у зоряні скупчення, а ті - у галактики; дещо пізніше були відкриті також скупчення і надскупчення галактик. А тому виникла спокуса розповсюдити пропозицію про існування таких структур на весь видимий Всесвіт. Відкриття Великої стіни Слоуна підкинуло аргументів прихильникам такої точки зору: об'єкт у 1,37 млрд світлових років займав одну шістдесяту діаметра спостережуваного Всесвіту; виходить, заявляють вони, Всесвіт у цілому заповнений матерією неоднорідно!

Дослідники з Weill Cornell Medical College розшифрували код нейронної мережі сітківки миші. Завдяки цьому вдалося створити штучне око, що дозволило відновити зір сліпим мишам. Більше того, аналогічним чином уже "зламаний" код сітківки мавп - а вона практично ідентична людській. Автори відкриття сподіваються, що їм вдасться швидко розробити та протестувати пристрій, який зможуть використовувати сліпі люди для повного відновлення зору.

Французькі вчені вперше виявили у комах, а саме у горохової попелиці, здатність використовувати для виробітку енергії сонячне світло у такий же спосіб, як роблять це рослини під час фотосинтезу.

Сказати, що галактичний кластер Фенікс (Phoenix Cluster, SPT-CL J2344-4243), який був нещодавно виявлений, просто "великий", було б явним применшенням. Як оцінюють вчені-астрономи та астрофізики, кластер важить як два з половиною трильйони Сонць, включаючи величезну центральну чорну діру, що за тиждень "поїдає" матерію, рівну масі нашого Сонця. А найбільш відмітним фактом є те, що у цьому скупченні, як ніде більше у космосі, йдуть процеси формування нових молодих зірок. У межах тільки центральної галактики скупчення Фенікса за рік народжується приблизно 740 зірок.

В Інституті Карнегі (США) отримана нова форма дуже твердих вуглецевих кластерів. Новий матеріал, що поєднує у собі елементи аморфної та кристалічної структур, несподівано виявився твердішим за алмаз.

Оскільки у наш час кількість даних збільшується швидше, ніж коли-небудь, вчені та інженери розглядають можливість використання генетичного коду в якості форми зберігання цифрової інформації наступного покоління.