Нові ліки від ожиріння б’ють по кровоносних судинах, що живлять жирову тканину. Внаслідок голодного стресу жирової тканини знижується апетит і зменшується обсяг підшкірного жиру.

Кілька років тому дослідники з Андерсонівського онкоцентру при Техаському університеті у Г'юстоні (США) запропонували оригінальний підхід до хіміотерапії, яка, загалом кажучи, може бути застосована при будь-якій хворобі, яка вимагає медикаментозного лікування. Замість того щоб перебирати окремо можливі препарати, які могли б допомогти в якомусь конкретному випадку, дослідники взяли цілу бібліотеку пептидів, прикріпили їх до модифікованих бактеріальних вірусів і запустили в людський організм. (Експериментальними об'єктами для вчених слугували пацієнти, що знаходились у комі, зі смертю мозку, чиї родичі дали згоду на проведення досліджень.)

Ідея полягала у тому, що різні пептиди осядуть у різних судинах. Відомо, що кровоносні судини відрізняються між собою, клітини їхнього епітелію покриті різними білками. Тому судини, що живлять, наприклад, передміхурову залозу, відрізняються від тих, що підводять кров до легенів, і всі вони виглядають інакше, ніж судини ракової пухлини. Модифікований вірус показував вченим, де осів той чи інший пептид. Якщо до такого пептиду причепити ліки, що діють на судини, можна цілеспрямовано обробляти пухлину, не турбуючись про те, що препарат потрапить ще куди-небудь і отруїть здорові органи.

Хоча початково метод розроблявся для лікування раку, вченим у якийсь момент спала на думку ідея спробувати полікувати таким способом ожиріння. Для цього потрібно було знайти пептид, що відправлявся б у судини жирової тканини, і прикріпити до нього ліки, що руйнують ці судини. Жирова тканина залишиться без живлення і зменшиться у розмірах. Попередні експерименти на гризунах дали позитивний результат, і ось у своїй новій статті, опублікованій в журналі Science Translational Medicine, вчені повідомляють, що запропонований метод успішно працює і на мавпах, причому без яких-небудь побічних ефектів. Дослідники давали ліки протягом двох місяців десяти макакам-резусам, що страждають від ожиріння, і п'яти мавпам з контрольної групи. Мавпи з ожирінням втратили від 7 до 5% ваги, обсяг тіла у поясі зменшився в середньому на 14%. При цьому у нормальних мавп ніяких змін у масі тіла не спостерігалося.

Позбавлення від жирової тканини - зовсім не таке очевидне і просте рішення, як може здатися. Погана робота жирової тканини, нездатність запасати жир може призводити до серйозних метаболічних порушень. Жир так чи інакше доводиться десь складати, і для цього організм починає використовувати органи і тканини, зовсім не призначені для складування жиру. Відсутність жирової тканини проявляється не тільки у фігурі виняткової стрункості, але й, наприклад, у проблемах з печінкою. Однак у даному випадку вченим, мабуть, вдалося уникнути цієї пастки. Їхні ліки приводять до зникнення тільки найдрібніших кровоносних судин: цього недостатньо, щоб погубити жирову тканину, але цілком вистачає, щоб забезпечити їй стрес. Неможливість забезпечувати поживними речовинами та киснем великий обсяг жирових клітин сигналізує про те, що потрібно менше їсти, а то ніде запасати з'їдене. І дійсно, мавпи з ожирінням, які одержували ліки, починали менше їсти, тоді як здорові макаки, яким давали той же препарат, не страждали від відсутності апетиту.

Питання очевидне: коли ці ліки дійдуть до людей? Поки, однак, вчені закликають не квапитися із клінічними дослідженнями. По-перше, необхідно дізнатись, як довго організм може одержувати цей препарат без якої-небудь відчутної шкоди. А по-друге, потрібно абсолютно впевнитися у тому, що ліки діють винятково на судини жирової тканини і ніяк не впливають на кровообіг в інших тканинах і органах.

За матеріалами: compulenta.ru