Дослідники з Делфтського технічного університету (Нідерланди) під керівництвом Йогана Сміта (Johan Smit) разом із фахівцями з приватної голландської компанії Mecanoo експериментують з новим типом установки, що одержує електричну енергію з вітру.

Це не звичайна вітряна турбіна: лопатей немає, немає і осі їх обертання. Автори називають своє дітище «електростатичним перетворювачем енергії вітру» (Electrostatic Windenergy Convertor) - і у цьому вся суть.

Система використовує попередньо електрично заряджені краплі води, які здуваються вітром з сітки сталевих труб, перпендикулярних напрямку повітряного потоку. Коли вітер відносить краплі, у навколишній трубі рамки виникає електричний струм, пропорційний силі вітру. Ні звуку, ні наддовгих лопатей, немає потреби у регулюванні кута їх установки. Система працює при будь-якому напрямку вітру і у конструктивному сенсі надзвичайно проста: немає рухомих частин - нічому зношуватися!

Прототип біля університету-розробника і ще парочка поменше на даху одного з ротердамських будівель (тут і нижче ілюстрації TU Deft).

Хоча поки існує всього три експериментальних прототипи, винахідники вже заявляють, що внаслідок відсутності рухомих частин вартість експлуатації таких вітряків буде незначною, а ресурс значно перевищить нинішні гарантовані 30 років. Серед інших переваг відзначається можливість генерування енергії навіть при дуже сильних вітрах, під час яких нинішні вітряки нефункціональні внаслідок надмірної розкрутки лопатей.

Мінуси? Сам собою напрошується висновок про те, що установка потребуватиме деякої кількості води. А де вода, там і корозія, хоча знову-таки говорити про це до закінчення ресурсних випробувань рано. У вологій Голландії вода не є проблемою, однак у засушливих зонах із сильними вітрами (на зразок того ж Техасу) регулярне постачання вітряків водою навряд чи стане перевагою. Крім того, не дуже ясно, наскільки система працездатна у сильні морози...

З іншого боку, очевидно, що для офшорних вітряків, що знаходяться у морі, система потенційно дуже приваблива, бо води там багато, а ось експлуатаційне обслуговування, м'яко кажучи, ускладнене. Відсутність шуму і небезпеки для птахів також значимі і дозволяють говорити про потенційну можливість розгортання таких вітряків у містах. Втім, великомасштабна установка такого типу з краплями, що регулярно здуватимуться з неї, частина яких перетвориться у пару, повинна знижувати навколишню температуру, що, напевно, не завжди зручно, хоча це і дрібниці.

У перспективі вони можуть встановлюватися і у морі (вгорі). Внизу: модель роботи електростатичного вітряка і аналогічний процес у лабораторії.

Важливим питанням, на яке важко відповісти до закінчення випробувань, залишається ККД нової системи. Теоретично тут немає багатьох видів втрат, характерних для стандартних вітряків, проте ефективність розробки на практиці поки ніяк не озвучена винахідниками, все ще випробовують перший прототип. І тут варто згадати, що крапельниця Кельвіна, у якій потенціальна енергія падаючих крапель води перетворюється в електричну, має дуже маленький ККД.

Джерело: InfoNova.org.ua

За матеріалами: science.compulenta.ru