Дослідний зразок приладу довів, що він придатний для однократного запису інформації та надійного зберігання її протягом невизначено довгого часу з необмеженим числом зчитувань.

Дослідники із центру функціональних наноструктур технологічного інституту Карлсруе та Тайванського університету Цінь Хуа (National Tsing Hua University) використали ДНК лосося, щоб створити матеріал, який володіє електричною бістабільністю - можливістю існувати у двох різних за провідністю станах при однаковій напрузі. Ця властивість дозволила кодувати цифрову інформацію.

Хоча у живих системах ДНК сама по собі і є носієм інформації, у даному випадку ця молекула цікавила винахідників як біополімер зі специфічними хімічними та фізичними властивостями, тобто як риштування. 

На базі ДНК вчені з Німеччини та Тайваню виготовили тонку полімерну плівку, що містить срібло. Цей біополімерний композит затиснули між двох електродів.

Зразок нового біополімеру зі срібними наночастинками (фото CFN, Dr. Ljiljana Fruk).

Отриманий таким чином пристрій продемонстрував різке підвищення провідності (величина струму, що проходила крізь нього, зросла у сотні разів) при перевищенні порогу напруги у 2,6 вольти.

Причому процес ішов під ультрафіолетовим випромінюванням. У результаті його дії розсіяні атоми срібла у плівці збиралися у нанорозмірні кластери (у чому їм допомагали молекули ДНК, з якими і взаємодіяли іони цього металу).

Схема пристрою (його розмір складає 4 х 4 мм). Біокомпозит із наночастинками металу (оранжевий шар) розташований між двома сітками електродів і перемикає свій стан під дією випромінювання та струму (ілюстрація Yu-Chueh Hung et al./Applied Physics Letters).

Важливо, що перехід властивостей був однократним. Після першого перемикання комірки у відкритий стан вона залишалася відкритою вже незалежно від рівня та навіть полярності прикладеної напруги. Дослідники не помітили істотної зміни у провідності зразка за 30 годин спостереження.

Вчені вважають, що створений ними ДНК-нанокомпозит здатний послужити у ролі незвичайної (і порівняно недорогої) системи довгострокового зберігання масивів даних, а ще він може знадобитись у плазмонних пристроях.

Джерело: InfoNova.org.ua

За матеріалами: membrana.ru