Вчені з Масачусетського Технологічного Інституту розробляють портативні ракети, призначені для підтримки необхідної супутникам орбіти навколо Землі. Новий плазмовий двигун на основі азоту здатний також здешевити процес запуску супутників, тому що він працює на основі порівняно дешевого газу.
"По суті, це перша ракета, що працює на азоті - найпоширенішому газі в земній атмосфері. За рахунок зміни палива вартість запуску може бути знижена майже в 10 разів", - говорить Олег Батищев, головний науковий співробітник Відділення аеронавтики та астронавтики в Масачусетському Технологічному Інституті.
Теперішні двигуни ракет застосовуються вже не одне десятиліття і в їхній основі лежить хімічне паливо. Для того, щоб підняти на орбіту середніх розмірів супутник потрібні дуже великі об'єми палива, тому фінансові питання при космічних стартах стоять дуже гостро. Дослідники вже не один рік працюють над більш економічними видами ракет і їхніх двигунів.
Новий двигун має три основних компоненти: кварцову трубку, обмотану магнітами з усіх боків, газ який туди нагнітається та систему перетворення газу в гарячу плазму. В результаті, як вихлоп у даного двигуна може бути або газова плазма, або електрично заряджений газ.
За словами Олега Батищева, реактивна сила у нового двигуна в декілька разів вище аналогічного показника хімічних двигунів, тому що газ покидає двигун зі значно більш високою швидкістю.
У свою чергу в НАСА говорять, що саме за плазмовими двигунами майбутнє не тільки навколоземних польотів, але й польотів міжпланетних. Інженери стверджують, що саме в космосі цей тип двигунів розкриється максимально широко. При тому, що плазмові двигуни досить компактні, їхня головна перевага криється в економічній витраті газу.
За словами екс-директора НАСА Майкла Гріфіна, подібні двигуни являють собою значно більш складні установки, ніж ті, що використовуються в наші дні для старту ракет. Також Гріфін не виключив, що в майбутньому плазмові двигуни має сенс встановлювати на МКС, щоб періодично при їхній допомозі проводити корекцію орбіти станції.
В Україні також ведуться розробки подібних двигунів. Зокрема в Дніпропетровському Національному Університеті імені Олеся Гончара на сьогоднішній день розроблені зразки стаціонарних плазмових двигнуів Д-47, Д-60, Д-90, а також одно- та двоступінчастих двигунів з анодним шаром Д-33, Д-50, Д-100.
Додаткова інформація: http://www.dnu.dp.ua/docs/ndc/works/3.pdf
Читайте також:
Наступні новини у розділі:
Попередні новини у розділі: