Австралійська авіабудівна компанія Skylifter запропонувала свіже рішення для перевезення вантажів повітрям.

Між іншим, проблема донині вирішена лише частково. Автомобілі та залізниця є далеко не скрізь, і багато об'ємних та важких конструкцій доводиться транспортувати в розібраному вигляді. В авіації ще більш серйозні обмеження за формою та габаритам вантажів, не кажучи вже про необхідність будівництва злітно-посадкових смуг. Вертольоти мають більшу гнучкість, але теж недосконалі. Наприклад, «Мі-26» і Sikorsky S-64 Skycrane здатні підняти всього 20 і 9 тонн відповідно.

Австралійська новинка являє собою дирижабль із вантажопідйомністю 150 т, дальністю польоту 2 тис. км і середньою швидкістю 83 км/год. Таким чином, апарат здатний перевозити не тільки громіздке обладнання, але й цілі будинки (сільські лікарні, центри допомоги потерпілим при стихійних лихах) і навіть круїзні лайнери.

Особливість аеростата в його формі: не сфера й не сигара, а диск. Подібно самій звичайній повітряній кульці в цього дирижабля немає передньої чи задньої частин; йому однаково, куди дме вітер (безпроблемна доставка вантажів у вітряні райони). Крім того, оскільки він більш плоский, ніж сферичні колеги, апарат менш схильний поводитися як парус. Надувна «літаюча тарілка» має також чудові парашутні здатності.

Друга пропозиція Skylifter полягає в тому, щоб використовувати судновий крильчастий рушій замість повітряних гвинтів. Це приблизно те ж саме, що й гребне колесо, тільки з лопатями не плоскими, а у вигляді гідрокрил. Прискорення обертання пропелерів підсилює упор, а зміна кута лопатей змінює його напрямок, забезпечуючи одночасно і швидкість, і рульове керування.

Нарешті, далеко під аеростатом планується повісити контрольну гондолу, яка змістить центр ваги літального апарата вниз. Уся конструкція в результаті стане менш хиткою та краще керованою; додаткові стабілізатори, що марно навантажують дирижабль, будуть не потрібні.

Тестова радіокерована версія за назвою Betty уже побудована. Її аеростат має діаметр 3 м; підняти вона може лише трохи більше половини кілограма. Прототип обладнаний звичайними повітряними гвинтами. Є й точна зменшена копія майбутнього дирижабля — Vikki (18 м у діаметрі); у повітря її піднімати не збираються.

Зараз інженери працюють над 23-метровою безпілотною версією Nikki. Повноцінний 150-метровий пілотований апарат Lucy планується створити протягом трьох років.

За матеріалами: compulenta.ru