Вченим-нейробіологам із Медичного інституту Говарда Г’юза (Howard Hughes Medical Institute), що працюють у рамках проекту Brain Activity Map (BAM), вдалося зняти на відео карту діяльності майже всіх окремих нейронів мозку зародка риби-зебри. Ця робота, описана у журналі Nature Methods, є першим в історії науки найбільш повним відображенням діяльності мозку хребетного живого організму з безпрецедентним рівнем деталізації і має величезне значення для майбутнього досліджень в області нейробіології.

Георге Ефстафіо (George Efstathiou) з Кембриджського університету (Велика Британія) від імені групи науковців, що працюють з космічним телескопом «Планк», оголосив підсумки спільного «картографування Всесвіту», яке було головним завданням телескопу.

Дослідники з Федеральної політехнічної школи Лозанни (Швейцарія) під керівництвом Андреса Кіса використали одно- і багатоатомні шари вуглецю (графен) та дисульфіду молібдену для об'єднання з традиційними електронними компонентами у прототипі пристрою флеш-пам'яті.

У переважній більшості випадків всі створені на даний момент часу нанолазери - лазери, що мають мікроскопічні розміри - приводяться у дію за рахунок зовнішнього джерела світла, ще одного лазера, правда, вже не нанорозмірного. Такі нанолазери не виділяють тепла і не розсіюють багато енергії, що надходить до них, за рахунок чого вони успішно працюють при кімнатній температурі.

Ще недавно центр Чумацького Шляху був місцем гігантської катастрофи. З'являється все більше свідчень того, що кілька мільйонів років тому центр нашої галактики пережив справжній «мегафеєрверк», завдяки якому у галактичному центрі досі йде процес зореутворення. Вчені з Технологічного інституту Джорджії, мабуть, знайшли причину цього «феєрверку» - це було зіткнення чорної діри-ядра невеликої галактики з гігантською чорною дірою у центрі Чумацького Шляху.

Клітини, взяті з тканин ясен дорослих людей, можуть бути об'єднані з клітинами корінних зубів зародків мишей для утворення зубів з корінням. Такий результат був досягнутий у ході дослідження, опублікованого у Journal of Dental Research. У даного методу ще попереду довгий шлях до практичного впровадження, але це стало важливим кроком на шляху до біоінженерної заміни втрачених зубів.

Примітивні протоптахи літали, використовуючи не два, а чотири крила. Нижня пара крил у їх нащадків з часом зникла. Про це свідчать викопні останки кількох видів древніх птахів, повідомляють палеонтологи, що опублікували свої відомості у журналі Science.