Як би людство не прагнуло до зірок, якщо воно не розробить спосіб одержання величезної кількості енергії практично без зусиль, його найближчою значимою космічною перспективою стане тераформування Марса. Нагадаємо: щоб дістатись до нього, достатньо розігнатися до 1/10 000 світлової швидкості а потім загальмувати - а це, звісно, набагато легше, ніж подорожі зі світловими швидкостями. Адже паливо кораблю у космосі треба нести із собою. Тому ріст швидкості подорожі у 10 тис. разів викликає такий же приріст паливних запасів, що у свою чергу викликає... І так далі! Але ж ще треба буде гальмувати...

Із чого почати тераформування Марса - очевидно. Потрібно ввести в атмосферу парникові гази. Вуглекислий газ не підходить: його парникові можливості занадто слабкі; метан швидко розпадеться під дією сонячних променів. Ідеальний кандидат (з відомої нам хімії) - нижчі хлорфторвуглеводні (ХФВ), практично нетоксичні для людини. Вважається, що вони можуть бути відповідальні за 13-25% нинішнього парникового ефекту, всього вдвічі-вчетверо менше провини вуглекислого газу - при не значно меншій концентрації в атмосфері.

Марс і чотири стадії тераформування. Хоча на початку потрібна бомбардування кометами, високу температуру все рівно буде можливо утримувати лише за допомогою насичення атмосфери хлорфторвуглеводнями. (Тут і нижче зобр. Wіkіmedіa.)До речі, їх у випадку того ж Марса і не буде потрібно багато: ХФВ зіграють роль спускового гачка антропогенного потепління. Величезні маси вуглекислого газу у вигляді льоду на полюсах Марса при потеплінні всього на десятки градусів розстануть, причому відразу до газу ("сухий лід") - і його вже буде достатньо для закріплення ще більш потужного парникового ефекту і потепління.

Що особливо важливо, ХФВ не виникають у ході природніх процесів. Іншими словами, це майже безпомилковий критерій для виявлення розвиненого розумного життя.

Легко і виявити ХФВ в атмосфері інших світів: вони поглинають світло зовсім не так, як звичайні речовини, що виникають природнім шляхом. Так, сьогоднішні телескопи поки не здатні на це, але вже орбітальні апарати наступного покоління цілком можуть дати астрономам відповідні можливості.

Колись заборонені нижчі ХФВ на наступному етапі технічного розвитку цілком можуть стати розповсюдженими в атмосферах інших планет Сонячної системи.

"Штучне нагрівання [парниковими газами] тіла поза зоною населеності, для того щоб все-таки зробити його населеним, також може бути ознакою розуму, - вважає астробіолог Сенджой Сом (Sanjoy Som) NASA, учасник наукового товариства Blue Marble Space Іnstіtute of Scіence. - Припустимо, що через кілька тисяч років через люди тераформують Марс... Потім інопланетні [розумні] види виявлять нашу Сонячну систему і обов'язково знайдуть Землю, а на додаток вони дослідять склад атмосфери Марса - планети, яка повинна знаходитись поза населеною зоною Сонця, і зафіксують підвищену концентрацію парникових газів (крім водяної пари і кисню). Ця двопланетна система - серйозний індикатор розумної цивілізації, що зайнята розширенням своєї зони існування за межі рідної планети".

Джерело: InfoNova.org.ua

За матеріалами: science.compulenta.ru