Космічний апарат Венера-експрес Європейського космічного агентства (ЄКА) виявив озоновий шар високо у атмосфері Венери. Порівняння його властивостей з властивостями еквівалентних шарів на Землі та Марсі допоможе астрономам вдосконалити методи пошуку життя на інших планетах.

Результати були представлені на Спільному засіданні Європейського Планетарного наукового конгресу (EPSC) та Відділу Планетарних наук Американського астрономічного товариства (AAS DPS).

Зонд Венера-експрес зробив відкриття під час спостереження за зорями на краю планети, які було видно крізь її атмосферу. Його атмосферний спектрометр SPICAV аналізував зоряне світло у пошуку характерних ознак газів в атмосфері, які поглинають світло на певних довжинах хвиль. Озон виявили завдяки тому, що він поглинав ультрафіолет зі світла зір. Озон - це молекула, що містить три атоми оксигену. Згідно з комп’ютерними моделями, озон на Венері формується, коли сонячне світло руйнує молекули вуглекислого газу і вивільняє атоми оксигену.

Уявлення художника про апарат Венера-експрес. (ЄКА – Д. Дукрос (D. Ducros))

Далі ці атоми розносяться по нічному боку планети атмосферними вітрами: згодом вони можуть сполучатися й утворювати двоатомні молекули кисню, але також, інколи, – триатомні озонові молекули.

“Це відкриття є важливим кроком у нашому розумінні хімічних процесів, які відбуваються у венеріанській атмосфері”, каже Френк Монтмессін (Franck Montmessin), що очолює дослідження.

Також це уможливлює створення механізму порівняння, корисного для пошуку життя в інших світах. До цього озон виявляли тільки в атмосферах Землі та Марса. На Землі він має істотне значення для життя, адже поглинає більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця. До того ж, існує думка, що першопочатково він був продуктом життєдіяльності земних організмів.

Утворення кисню і, у результаті, озону в атмосфері Землі розпочалося 2,4 мільярди років тому. І хоча точні причини цього ще не до кінця зрозумілі, мікроби, що виділяли кисень в результаті своєї життєдіяльності, очевидно, зіграли важливу роль. Поряд із рослинним життям, вони продовжували свою діяльність, постійно поповнюючи земні запаси кисню та озону. Як наслідок, деякі астробіологи висунули теорію, що одночасна присутність вуглекислого газу, кисню та озону у атмосфері може свідчити про наявність життя на планеті. 

Це дозволить майбутнім телескопам відстежувати планети навколо інших зір та оцінювати їхню придатність для життя. Щоправда, одержані результати свідчать про те, що кількість озону в атмосфері має вирішальне значення.

Невелика кількість озону в атмосфері Марса утворилася без участі живих організмів. Озон цієї планети є наслідком руйнування молекул вуглекислого газу під дією сонячного світла. Дані з Венери також підтверджують теорію про небіологічне походження невеликих озонових утворень. Її озоновий шар знаходиться на висоті 100 км, приблизно вчетверо вище ніж в атмосфері Землі, і його щільність у сотні і тисячі разів менша.

У своїй теоретичній праці астробіологи припускають, що концентрація озону в атмосфері планеті має становити щонайменше 20% від земного показника, щоб на ній могло існувати життя. Нові результати досліджень підтверджують цей висновок, оскільки характеристики Венери, безсумнівно, нижче цієї межі.

“За допомогою цих нових спостережень ми можемо випробувати та вдосконалити сценарії виявлення життя у інших світах”, каже доктор Монтмессін.

Та все ж, навіть якщо на Венері і немає життя, відкриття на ній озону наближає Венеру ще на один крок до Землі та Марса. Адже всі три планети мають озоновий шар.

“Відкриття озону багато розповідає нам про циркуляцію та хімічний склад венеріанської атмосфери”, каже Хакан Шведхем (Håkan Svedhem), науковий співробітник проекту ЄКА “Місія Венера-експрес”. “Крім того, це ще раз доводить глибинну спорідненість кам’янистих планет і показує важливість вивчення Венери для розуміння їх усіх”.

За матеріалами: sciencedaily.com

Переклад з англійської мови: Infoserfer