Ще з кінця минулого століття астрономи знають про те, що Всесвіт не просто розширюється, а розширюється із усе зростаючою швидкістю. Відповідно до прийнятої зараз моделі Всесвіту, відповідальність за це розширення лежить на так званій темній енергії, сутність якої невідома. Нове дослідження пропонує альтернативне трактування: розширення відбувається в результаті взаємного впливу матерії та антиматерії.

Відповідно до нової теорії матерія та антиматерія гравітаційно відштовхуються і створюють щось на зразок антигравітації, що може пояснити сучасний стан справ без залучення темної енергії.

Массімо Віллата (Massimo Villata), вчений з обсерваторії Турина (Італія), почав своє дослідження із двох припущень. По-перше, він припустив, що матерія і антиматерія мають позитивне значення маси і енергетичної щільності. Вважається, що гравітаційна взаємодія частинки визначається винятково її масою. Позитивне значення маси означає, що частинки будуть притягати інші частинки гравітаційно. Дотримуючись припущення Віллати, те ж стосується і античастинок. Тобто частинки будуть притягати інші частинки, а античастинки - інші античастинки. Але які сили вступлять у дію між частинкою і античастинкою?

Для відповіді на поставлене питання довелося зробити друге припущення - про те, що загальна теорія відносності CPT-інваріантна. Це означає, що закони, яким підкоряється звичайна частка у звичайному полі в просторі-часі, будуть діяти й у випадку, коли заряд, просторові координати або час мають негативне значення. Таким чином, зміна властивостей частки на протилежні приведе до зміни знака у взаємодії, і між частинкою та античастинкою буде діяти антигравітація.

Але що на рахунок того факту, що при зіткненні частинок матерії і антиматерії відбувається їх анігіляція? Цієї проблеми можна уникнути, якщо матерія та антиматерія розташовані досить далеко одна від одної, як це може бути у величезних порожнечах між скупченнями галактик. Втім, це поки лише теорія, і астрономи ще не спостерігали в згаданих порожнечах слідів антиматерії.

Звіт про дослідження опублікований у щомісячному випуску «Europhysics Letters».

За матеріалами: iscience.ru