Вчених давно цікавить одна загадка, а саме: чому атмосфера нашого Сонця набагато гарячіша від його поверхні, адже по логіці речей все повинно бути навпаки. Дотепер висловлювалися різні теорії на цей рахунок, але тепер у вчених з'явилися відомості, що пояснюють цей феномен, причому базуються вони на практичних спостереженнях, а не на теоретичних викладеннях. 

За словами фахівців, сонячна атмосфера - це одна із найбільших загадок. Навколо неї ходить маса наукових та близьконаукових теорій, багато з яких поки не можливо ні довести, ні спростувати. Справа у тому, що сонячну атмосферу досить важко досліджувати - із Землі це взагалі практично неможливо (можна лише під час повного сонячного затемнення), а з космосу можливо, але тільки при наявності спеціальних космічних апаратів. 

Саме за допомогою сучасних космічних технологій група дослідників думає, що їй вдалося виявити найважливіші частини загадки, що пояснюють природу розпеченої сонячної атмосфери. У рамках нового дослідження було встановлено, що пекло сонячної атмосфери постійно поповнюється теплою енергією з нескінченних струменів плазми, що виходять з сонячної поверхні на надзвуковій швидкості. 

Ці струмені плазми, що називаються спікулами, являють собою довгі та витягнуті ластоподібні формування, що викидаються з поверхні Сонця в його атмосферу, також називану короною. Рух цих розпечених спікул багато в чому пояснює жар сонячної корони, що на мільйон градусів гарячі ший від поверхні Сонця, де температура становить близько 6000 градусів по Цельсію. 

Барт Де Понто, астрофізик із астрофізичної обсерваторії компанії Lockheed Martin, говорить, що газ або його плазма початково досить холодні, але коли спікули проходять вгору, більша частина газу може розігріватися до декількох мільйонів градусів. 

Колись вчені досліджували сонячні викиди, але дивилися вони на них, як на ймовірне джерело коронарних нагрівів, однак більша частина наукового співтовариства відкидала дану ідею, через відсутність реальних прикладів температурного переносу в атмосферу. Однак в 2007 році дослідники зафіксували за допомогою космічних засобів спостереження новий тип спікул, які вони назвали спікулами II типу. Ці випромінювання рухалися надзвичайно швидко - зі швидкістю до 100 км/сек, розігріваючи газ до величезної температури.

Нещодавно існування випромінювання подібного типу було доведено на основі спостереження за допомогою супутника NASA SDO (Solar Dynamics Observatory) і японського супутника Hinode, які змогли розглянути струмені плазми, що рухаються надзвичайно швидко. Більше того дослідники кажуть, що в процесі польоту ці плазмові струмені починають "фонити" у різних діапазонах частот і їхній вплив помітний навіть на навколоземній орбіті. 

Разом із тим, дослідники говорять, що в них поки є лише загальна картина, яка мусить бути доповнена безліччю деталей. Однієї із найбільших загадок поки є механізм, що керує рухом спікул. Для того, щоб спробувати його виявити необхідні надточні спостереження за Сонцем і його магнітним полем.

За матеріалами: cybersecurity.ru