Неймовірний вибух, що прогримів над Сибіром сторіччя тому - одне з найгучніших у буквальному розумінні цього слова подій минулого XX століття. Загадковість цієї історії продовжує хвилювати розуми наукового співтовариства дотепер. Для розрахунку моделі, що зможе пролити світло на цю історію, учені з Національної лабораторії Сандії (США) залучили суперкомп'ютер.

Якщо вибух, що відбувся 30 червня 1908 року, був викликаний астероїдом, то тільки його уламки повинні бути більші всіх «небесних гостей», що коли небудь падали на Землю. Серед інших причин космічної катастрофи називають комету й навіть надкомпактну чорну діру. Потужність удару склала від 10 до 20 мегатонн у тротиловому еквіваленті, у результаті чого були повалені 80 мільйонів дерев на площі більше 2150 квадратних кілометрів.
супер
Однак, на місці не було виявлено ніяких залишків небесного тіла. Учені із Сандії припускають, що навіть маленький космічний мандрівник міг накоїти подібне. «Астероїд, що викликав руйнування, був набагато меншим, ніж ми припускаємо, - розповідає один з дослідників Марко Бослоу. - Маленький розмір ще не означає меншу небезпеку, як ми думали раніше».

Тривимірне моделювання показало зразковий сценарій розвитку Тунгуського інциденту. Можливо, центр маси астероїда розірвався ще в повітрі, утворивши величезну вогнянну кулю, що рухалась зі швидкістю, вищою швидкості звуку. Вибухова хвиля й теплове випромінювання досягли поверхні раніше, ніж матеріальні залишки астероїда. Вони й спричинили зафіксовані руйнування.

«Наше уявлення було занадто спрощеним, - продовжує Бослоу. - Більше в нас немає необхідності розглядати примітивні сценарії, оскільки сучасні суперкомп'ютери дозволяють вивчити модель із усіма нюансами у високому розрішенніі й тривимірному зображенні. Усе стає зрозумілим, коли дивишся на речі за допомогою правильно підібраного інструмента».

Отримані дослідниками результати добре пояснюють посилення вітрів у момент вибуху й той факт, що околишній ліс дотепер залишається мертвим. Раніше дослідження переоцінювали значення самого моменту вибуху, але теоретичні викладення не взяли до уваги топографічні й екологічні фактори.
Бослоу і його колеги заслужили популярність тим, що десять років тому прорахували можливий результат зіткнення Юпітера з кометою Шумейкера-Леві 9. Симуляція показала, що входячи в атмосферу комета зустрічає такий опір повітря, що розривається, не досягнувши поверхні.

При цьому потужність вибуху набагато менше передбачуваної - величезна частина енергії йде на перетворення астероїда в газову кулю. Так, вибух Тунгуського метеориту був еквівалентом не 10-20 мегатонн, а всього 3-5. Бослоу вважає, що в цьому випадку відіграють важливу роль матеріали, з яких складається астероїд, а його габарити мають вторинне значення. «Будь-яка система захисту або відбиття астероїдів повинна будуватися на знанні самого механізму зіткнення», - стверджує вчений.

Хоча комп'ютерна модель, побудована вченими із Сандії, не дала уявлення про точні розміри Тунгуського метеориту, вона дозволила докладно вивчити сам процес зіткнення й продемонструвала загрозу, що походить навіть від невеликих небесних тіл. До таких, наприклад, відноситься астероїд Апофіс, розміри якого настільки малі, що відстежити його траєкторію практично неможливо.

За матеріалами: Правда.ру