Пара космічних зондів NASA, що обертаються навколо Місяця, провела зйомку його гравітаційного поля з найвищою дотепер роздільною здатністю. Нова гравітаційна карта Місяця була створена у рамках космічної місії під назвою "Програма вивчення гравітаційного поля і внутрішньої будови Місяця і реконструкції його тепловий історії" або GRAIL (The Gravity Recovery and Interior Laboratory). Вона дозволяє вченим дізнатися про внутрішню будову Місяця і його фізико-хімічний склад у безпрецедентних деталях, а також забезпечить краще розуміння того, як формувалися і розвивалися Земля та інші тверді планети у Сонячній системі.

Дані отримані з двох космічних апаратів. Ці зонди, що працюють у зв'язці, рухаються один за одним, по одній і тій же орбіті на відстані 55 км над поверхнею Місяця. Вони постійно і з мікронною точністю вимірюють відстань між собою, фіксуючи всі зміни, пов'язані з гравітаційними аномаліями. Тобто якщо відстань між двома апаратами зміниться, хоч зовсім трішки, а вони пролітають над областями з більшою чи меншою гравітацією, то це викликано наявністю яких-небудь видимих морфологічних об'єктів. Це можуть бути, наприклад, як гори і кратери, так і масивні об'єкти, приховані під поверхнею Місяця.

Карта гравітаційного поля показує значну кількість сенсаційних матеріалів і велику кількість деталей - тектонічних структур, вулканічних ландшафтів, кільцевих кратерів і центральних піків, а також численних простих, чашеподібних кратерів. Дані, отримані у результаті роботи, також говорять про те, що гравітаційне поле Місяця значно відрізняється від усіх планет земного типу у нашій Сонячній системі.

"Завдяки цій карті ми знаємо Місяць краще, ніж будь-яке інше небесне тіло, - говорить головний дослідник проекту GRAIL Марія Зубер із Массачусетського технологічного інституту у Кембриджі. - Коли ми бачимо помітну зміну гравітаційного поля, ми можемо порівнювати ці дані з елементами рельєфу на поверхні Місяця , наприклад, із кратерами, борознами чи горами ".

На думку Зубер, гравітаційне поле Місяця зберігає пам'ять про вплив метеоритних бомбардувань, які характерні для всіх планет земного типу, і виявляє докази внутрішніх розломів, що йдуть вглиб кори і, можливо, до самої мантії.

Зонди-близнюки, дотепно названі американськими школярами "Прилив" і "Відлив", показали, що об'ємна густина місячних гірських порід істотно нижча, ніж вважалось досі. Це добре узгоджується з даними, що колись здивувати всіх фахівців, отриманими під час місячних місій Apollo на початку 1970-х років. Геологічні зразки, привезені тоді астронавтами, дозволили свого часу висунути гіпотезу про те, що місячні породи - дуже пористі.

"За нашими новими даними, виходить, що середня товщина місячної кори коливається між 34 і 43 кілометрами, що приблизно на 10-20 км тонше, ніж вважалося раніше, - розповідає дослідник місії GRAIL Марк Вечорек із паризького Інституту фізики Землі. - З такою товщиною кори Місяць ще більше схожий на Землю. Це підтримує гіпотетичні моделі, де Місяць - частина Землі, відірвана від неї у результаті зіткнення з планетою, розміром з Марс, на початку історії Сонячної системи ".

Вчені нагадують, що зараз публікуються лише результати першого етапу роботи зондів з березня по травень цього року. Другий етап розпочався у серпні, а закінчиться 17 грудня, після чого орбіта зондів буде значно знижена, а точність спостережень багаторазово підвищиться. Отож, чекаємо нових відкриттів.

Джерело: InfoNova.org.ua

За матеріалами: rnd.cnews.ru