Проблема успішного польоту на Марс полягає не в тому, як долетіти туди, а в тому, як повернутися назад. Доставка палива для старту з Марса буде коштувати дуже дорого та, з будь-якого погляду, недоцільна. Зовсім інша справа, якщо це буде експедиція в один кінець. НАСА серйозно обмірковує цю пропозицію та завалена заявками добровольців.

Відомий фізик і космолог Пол Девіс (Paul Davies) з Державного університету Арізони і його колега Дірк Шульце-Макуч (Dirk Schulze-Makuch) з університету Вашингтона нещодавно опублікували в Journal of Cosmology велику статтю, у якій пояснюють невідкладну необхідність експедиції землян на Марс "без зворотного квитка".

Іншими словами, передбачається, що астронавти полетять на Червону планету, знаючи, що ніколи не повернуться. "Політ керованих апаратів на Марс — завдання теоретично здійсненне, але надзвичайно дороге та потребуюче величезних зусиль (як з політичної, так і з фінансової точки зору). Креативним рішенням цієї проблеми могла б стати одностороння експедиція на Марс без повернення назад на Землю. "У цьому випадку витрати скорочуються в декілька разів", - пишуть вчені.

Дійсно, більшу частину витрат у подорожі на Марс становлять витрати не на політ туди, а на повернення назад, тому що треба привезти із собою паливо, необхідне для старту із Червоної планети. За оцінками НАСА, бюджет польоту туди й назад складе близько 750 мільярдів доларів - непід'ємна сума навіть для світових космічних держав. Експедиція в один кінець, крім вартості й перспективи, має ще одну перевагу: відпадає необхідність багаторічної та ризикованої реабілітації астронавтів на Землі.

Вчені впевнені, що в землянах живий авантюрний і дослідницький дух Колумба та Амундсена, і пропонують підготувати й здійснити план колонізації Марса. Втім, схематично план освоєння ними вже підготовлений. Спочатку передбачається послати на Марс два кораблі з екіпажем із двох астронавтів у кожному. Другий корабель за оснащенням буде повністю дублювати перший.

Таким чином, екіпажі зможуть допомагати один одному і, якщо буде потреба, заміняти й доповнювати один одного. До прибуття людей некеровані автомати доставлять у призначену точку на Марсі високотехнологічне обладнання, матеріали та продукти харчування для довгострокового забезпечення життєдіяльності перших поселенців. У перспективі ставиться завдання налагодити відтворення матеріалів на планеті, при цьому мається на увазі, що у зв'язаному вигляді на Марсі є і вода, і кисень. Однак термін досягнення самозабезпечення не встановлюється, він може тривати десятиліття.

Девіс і Шульце-Макуч підкреслюють, що мова не йде про самогубство або приречення людей на повільну смерть. Навпаки, все буде продумано до дрібниць для того, щоб астронавти, опираючись на природні укриття та налагоджене постачання, змогли побудувати базовий табір, здатний прийняти нових переселенців. "Існує кілька причин, що пояснюють необхідність якнайшвидшого заснування колонії на Марсі: ми дуже вразливі в космосі, оскільки проживаємо в тій частині Галактики, де велика ймовірність різних космічних подій, таких як зіткнення з астероїдами або вибух наднових.

Це ставить під загрозу саме існування життя на Землі (і тим паче людства). Тому колонізація інших світів - нагальна потреба, якщо людство хоче зберегти свою цивілізацію. Першими об'єктами для потенційної колонізації можуть стати Місяць і Марс. "Марс розташований далі, але по багатьом параметрам більш придатний до життя", - пишуть автори.

Успіх проекту буде залежати від правильного пророблення наступних етапів: вибору місця приземлення, попередньої організації бази для прийняття людей і вибору астронавтів, готових залишитися на Червоній планеті на тривалий термін без надії на зворотне повернення. Члени перших екіпажів обох статей повинні мати репродуктивний вік із терміном очікуваної тривалості життя не менше двадцяти років. Із професійної точки зору, необхідна присутність фізика-експериментатора та інженерів широкого профілю, здатних вести будівельні й дослідницькі роботи.

Дивно, але НАСА вже має у своєму розпорядженні добровольців, що відповідають цим умовам. Вони будуть вирішувати на Марсі завдання, уже знайомі людству по перших експедиціях в Антарктику, з тією лише різницею, що космічні колонізатори будуть мати у своєму розпорядженні менші ресурси та більш складне обладнання для організації власної біосфери й відтворення продуктів харчування. Однак автори підкреслюють, що психологічно експедиції в Арктику та Антарктику були набагато важчими через повну відсутність зв'язку з Великою землею.

Як пишуть Девіс і Шульце-Макуч, за два десятиліття населення колонії може досягти ста п'ятдесятьох чоловік, що "забезпечить генетичну варіативність і відтворення населення".

У нашій Сонячній системі Марс - найбільш близький і розумний варіант для реалізації програми колонізації. Ми пропонуємо цілком реальний проект польоту на Марс спочатку за допомогою роботів, а потім керованих місій, які не повернуться назад.

За матеріалами: pravda.ru